Рекомендації психолога

• Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.
• Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
• Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
• Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
• "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
• Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня). 
• Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
• Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
• Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
• Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
• При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
• Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
• У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
• Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
• Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню,      лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.
• Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в    цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива  від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Поганий почерк

Поганий почерк

Що прийнято вважати поганим почерком? - коли літери «н», «и», «к», «п» настільки схожі, що неможливо зрозуміти-яку з них мала на увазі дитина,коли писала; - коли спостерігаються неправильні з'єднання букв «о», «а»; через це вони схожі як брати-близнюки; - коли рядок у зошиті - поняття умовне, літери можуть «танцювати» і над рядком і під ним; - коли літери різні за висотою, шириною і нахилом настільки, що потрібні терпіння і досвід, щоб розшифрувати написане; - коли лінії нерівні, слабкі, з додатковими штрихами, або навпаки, натиск настільки сильний, що утворюються дірки в зошиті. Щоб з перерахованого Ви не спостерігали в зошиті своєї дитини, важливо зрозуміти головне: почерк - видима частина проблеми, куди правильніше відшукати причину,яка найчастіше від батьків прихована. Нерідко буває так, що турботливі мами, а то й педагоги змушують дитину переписувати текст кілька разів. І коли в них запитують: «Є результати?»вони  здивовано знизують плечима: «Стає ще гірше, та ще й помилки додаються ».Все правильно. Адже жодному лікареві не прийде в голову порадити пробігти стометрівку людині зі зламаною ногою - мовляв, побігаєте - і нога зростеться. Ні, ногу спочатку гіпсують, чекають, коли пошкоджені тканини зростуться, ходять з опорою,розминають і тільки після цього, нарешті, починають навантажувати здорову ногу. Також і з почерком. Важливо визначити причину, провести грамотне лікування, а потім займатися каліграфією. Де ховаються причини? *Недостатньо розвинена гнучкість, натренованість, здатність провідної руки витримувати тривале навантаження; спостерігається слабка чутливість пальчиків. Такі дітлахи не вміють вирізати ножицями навіть прості фігури, не люблять малювати, особливо розфарбовувати олівцями; не можуть зав'язати простий вузол. У таких випадках ми спостерігаємо низький темп письма, різні за розміром букви, ефект друку - коли літери не з'єднані між собою. *Недостатньо розвинена рухова сфера. Дитина не може стояти на одній ніжці, спритно підкидати і ловити м'яч, приймати м'яч великого розміру навіть на невеликій відстані, часто спотикається і наштовхується на предмети ... Як це пов'язано з почерком? Та прямо! Якщо дитина не збалансована, не може чітко управляти ручками та ніжками, це неминуче позначиться на такому тонкому процесі, як письмо. *Причиною бруду в зошиті може стати  нерозуміння дитиною понять право і ліво, верх і низ. Тобто коли порушено просторове сприйняття. Тут можна побачити дзеркальне написання букв. Або коли буква «и» замінюється буквою «у» - не може дитина «запам'ятати», у якої з цих букв хвостик вниз росте. Така ж плутанина з літерами «б» і «д». Дітлахи, які не потоваришували  з просторовими поняттями, часто не дотримуються рядка, літери  у ньому наскакують одна на іншу. Вони ігнорують початок рядочка, і легко можуть почати писати речення прямо з середини. Реально не розуміють, що це значить - відступити 4 клітинки від краю, і що це взагалі за загадковий «край зошита ». *Поки ви разом з дитиною не відробите такі поняття, як право - ліво, зверху - знизу, горизонтально, вертикально, по діагоналі, не закріпите, де центр, де верхній правий кут, вимагати чистоти і відсутності виправлень, червоного рядка і рівненьких буков марно. Та й не чесно! * Іноді у дитини немає  міцного зв'язку між зоровим і руховим образом літери. А в результаті те саме – неправильно написані букви, виправлення, бруд. Вам би допомогти дитинці: взяти,наприклад, яскравий шнурок, та й викласти з нього гарну таку букву на білому листочку. Ото  вийде диво,  і дитина  усміхнеться. А що якщо таку букву кашою вивести на тарілочці. Або ось забава: скласти різні літери в мішечок, зав'язати очі, та й відгадувати на дотик то правою рукою, то лівою. Можна і змагання влаштувати - хто швидше відгадає. Відпочили? Тепер можна весь відгаданий ряд і на листочку яскравою авторучкою прописати. Головне -весело і без роздратування. * Якось на діагностиці одна дуже емоційна мама розповіла «жахливу» історію: дитина зі злістю  обводить букви по кілька разів. Повірте мені на слово, зовсім не на зло робить це ваша дитина. Насправді у таких діточок не розвинена певна ділянка  в головному мозку, яка відповідає за перемикання. І таке застрявання на одній букві, немов дитина забуксувала  на місці, говорить про те, що їй потрібна допомога фахівця, але ніяк не роздратування і крики мами. * Почерк може бути кульгавим при загальному поганому самопочутті, а також після  перенесеної простуди, через хронічні  захворювання (особливо легеневі,серцеві). І через надмірне навантаження !!! Часто батьки з кращих спонукань так завантажують дитину різними додатковими  заняттями, що почерк буквально на очах дрібніє. (Розбираєте букви дитини з лупою в руці? Тоді це я вас маю на увазі)  Одним словом, почерк - своєрідний  індикатор стану і благополучного або не надто розвитку дитини і в фізичному і психологічному сенсах. До речі, в перехідному віці почерк зазвичай «ламається», особливо у хлопчиків. Так що не поспішайте вимагати від зростаючого чоловічка таких же акуратненьких букв, як в початкових класах. Це не тільки марно, але і в деякому сенсі шкідливо. Якщо дорослі не відіб'ють  бажання, почерк вирівняється разом з господарем, як тільки у того закінчаться перепади, властиві підліткам. І що ж робити ?! Якщо питання назріло гостро, і почерк дитини вже не піддається розшифровці, більш того Ви відзначаєте велику кількість помилок, злите написання прийменників зі словами, ігнорування розділових знаків, то найкраще звернутися до фахівця . Вам допоможуть не тільки відшукати причину, а й запропонують грамотну корекційну програму. А головне збережуть ваші нерви, і не дадуть дитині провести весь свій вільний час в переписуванні ненависних текстів. Якщо проблеми лежать на поверхні, і ви тепер навіть можете точно сказати, що заважає вашій дитині  виписати стрункий ряд букв, то сміливо влаштовуйте змагання, хто виріже найкрасивішу сніжинку, спритнішим запустить йо-йо,  а на одній нозі хто довше вистоїть, причому стоїмо на лівій, а права - вперед витягнута, руки при цьому назад відведені. Вийшло? А ластівкою - слабо? І ще не факт, що ви вийдете переможцем у грі «Робот». Робот може рухатися,виконуючи команди типу: повернись направо, підніми праву руку, зроби два кроки вперед, повернись наліво, закрий очі - попереду темний тунель, зроби 5 кроків нога до ноги, лівою рукою доторкнися до правого вуха і тп. Не забудьте розставити перешкоди: найближчий до вікна стілець буде горою, ковдру на підлозі - кислотна річка, спробуйте обійти всі пастки і заробити приз в кінці шляху. Нарешті, придивіться, чим живе ваша дитина. Що любить, якій музиці віддає перевагу? Чи запрошують її в гості, як давно до неї приходили друзі / подруги? Як давно ви разом були на прогулянці, або грали у дворі в м'яч? І  наостанок декілька підказок для батьків: як привчити дитину писати гарно і правильно 1. Стежити за правильною робочою позою. Те, чому як раз вчать у школі: правильне положення за столом, нахил голови, рук, напрямок освітлення. Перш за все, треба слідкувати за осанкою: спина має бути пряма, а не згорблена. Обидва лікті розташовані так, аби вони не спиралися на стіл, або, в крайньому випадку, спиралися на нього рівномірно. Ноги розташовуються під прямими кутом до підлоги, а стопи мають стояти прямо на підлозі або на підставці для ніг. Зошит потрібно притримувати лівою рукою (для тих, хто пише правою), при цьому він має лежати не рівно, а під нахилом. Таким чином, дитина має писати прямо, а нахил праворуч утворюється за рахунок нахилу зошиту. 2. Правильно тримати ручку. Ручка має бути зручною, не надто товстою і не надто тонкою, щоби пальці дитини вільно її охоплювали. Також вона має бути без ребер, оскільки вони можуть бути незручними і боляче тиснути на пальці. Ручка має лежати на лівій стороні середнього пальця, вказівний має притримувати її зверху і зліва, а великий має підтримувати ручку з лівого боку. При цьому всі три пальці мають бути трохи закругленими. Важливо, аби дитина не сильно стискала ручку та не надто сильно прогибала палець, бо це призведе до перевантаження м’язів долоні і швидкого втомлювання. Крім того, це може призвести до деформації суглобів. Оптимальна відстань від кінця річки до вказівного пальця – 2 см. 3. Не робити дурних зауважень. Фрази «ти знову сидиш неправильно» чи «ти знову не правильно тримаєш ручку» нічим не допоможуть. Дитина має чітко усвідомлювати що добре, а що погано. Тому треба не тільки пояснювати, а й самостійно коригувати положення дитини за письмовим столом. 4. Починати якнайраніше. На формування почерку впливає загальний розвиток дитини. Іншими словами, чим раніше і інтенсивніше батьки почнуть працювати з дитиною, тим краще дитина почне говорити і писати. 5. Не поспішати переходити на зошити з прямими лініями. Якщо дитині важко дається правильне написання, краще продовжити навчання у зошитах з косими лініями. З часом це допоможе виправити вади почерка. Те ж саме стосується і наступного переходу на зошити з широкими лініями. 6. Не кричати та не бити, а допомогати дитині сконцентруватись на виконанні завдання. При цьому бажано знаходитись поруч і усіляко підбадорьорювати школяра.

Вчимо дитину вчитися

Вчимо дитину вчитися

Немає такої дитини, яка б не мріяла  стати першокласником. Однак дуже часто буває так, що вогник цікавості в очах дитини гасне, і в школу його доводиться відправляти мало не насильно, використовуючи весь арсенал впливу – від обіцянок купити новий телефон і до погроз застосувати батьківський ремінь. І те, і інше ефект, звичайно, має. Але короткочасний. Як зробити так, щоб дитина захотіла вчитися? «Ми ще пограємо!» Сьогодні стали дуже популярні різні методики раннього розвитку. У перший клас беруть підготовлених дітей. Шестирічки вже вміють і читати, і рахувати. Але чи означає це, що вони готові до школи?Коментує Наталія Смольникова, дитячий психолог:"Дуже часто буває так, що батьки прагнуть віддати свою дитину в школу як можна раніше. Скажімо, не з семи, а з шести років. Мотиви можуть бути самими різними – починаючи від бажання мати рік" в запасі "перед надходженням в інститут до звичайного "Он, Світланка з сьомої квартири вже в перший клас піде. А наш чим гірше? ".Однак потрібно пам'ятати, що гра – це не менш важливий етап у пізнанні світу, ніж навчання. І кожна дитина повинна дограти, перш ніж почати вчитися. Сім років – не випадковий вік для першокласників. Він найбільш оптимальний для того, щоб плавно перейти від гри на навчання. В методиках раннього розвитку немає нічого поганого, але тільки в тому випадку, якщо дитину до цього не примушують – інакше проблем не уникнути. І незабаром після початку занять інтерес до навчання зникне. Готовність до школи – це не тільки і не стільки вміння читати по складах, скільки психологічні характеристики вашої дитини. І якщо психологічно він не готовий, то на запитання «А чи не час вам в школу?» Можете сміливо відповідати: «Ні, ми ще пограємо». Кнут чи пряник? Що робити, якщо дитина не розуміє, навіщо йому потрібно вчитися, якщо йому нецікаво? По-перше, потрібно розібратися, в чому причина – в залежності від віку причини можуть бути різними. По-друге, потрібно все ж відмовитися від каральних методів боротьби з лінню: биттям і нудними нотаціями, як відомо, нічому не вивчиш. А ось стійку відразу до школи та навчання викликати можна. Згадайте себе в цьому віці. Що вас могло зацікавити? Проблема дорослих якраз і полягає в тому, що вони забувають те, якими були самі. Як навчити дитину вчитися? 1. Один з найбільш безпрограшних, а й самих важких варіантів – це зацікавити дитину здобувати знання заради самих знань. Батьки, які вибирають цей шлях, мудрі і далекоглядні. Вони розуміють, що кожен день вони повинні бути готові відкривати для себе світ заново – тільки вже зі своїми дітьми. У будинках, де живуть такі родини, головне місце займає не телевізор, а живе спілкування – обговорення книг, кінофільмів, суперечки і розмови по душам. Дитина повинна бачити, що і мама, і тато постійно чогось вчаться і отримують від цього задоволення, і тоді він сам захоче наслідувати їм у цьому. Розвивайте дитину, водіть  її в музеї та на концерти, на виставки та вернісажі, обговорюйте побачене. Не дайте згаснути дитячій цікавості – і дитина обов'язково перенесе цей інтерес і на навчання. 2. Ефект присутності. Робити домашні завдання разом з першокласником – звичайна справа. Однак бувають і важкі випадки, коли батьки сидять зі своїм чадом за уроками мало не до десятого класу. Це тупиковий варіант. До кінця другого року навчання діти повинні вміти готувати всі свої домашні завдання самостійно. Якщо дитина погано організована, постійно відволікається – створіть ефект присутності, залишайтеся з дитиною, коли вона готується, проте займайтеся своєю справою, наглядаючи за нею. 3. Матеріальна винагорода – варіант непоганий, хоча і спірний. Однак навчання – це праця, а праця повинна бути винагороджена – є й така точка зору. Розмір нагороди обговорюється на сімейній раді. Однак це повинна бути невелика сума – в кінці кінців, даєте ж ви дитині гроші на кишенькові витрати. Так нехай він ці гроші заслужить. 4. Подолання. Навчіть дитину отримувати задоволення від подолання труднощів. Святкуйте з ним будь-яку найменшу перемогу, щиро хваліть її  й радійте. Нехай вона відчує, яке це – бути переможцем. Зверніть увагу, як ви оцінюєте успіхи дитини: не можна робити акценти на поганому. Наприклад, замість "Знову за контрольну трійку отримав", скажіть: "Цього разу задачку ти почав вирішувати правильно, але трохи збився". 5. Дитина впевнена, що її  навчання потрібне вам, а не їй. Але ж вона напевно хоче кимось стати. Космонавтом – це як мінімум. Потрібно зуміти пояснити їй, що знання не тільки самі по собі приносять радість, але і ведуть до Великої Мрії. 6. Не сюсюкайте з дитиною і ніколи на неї не кричіть. Говоріть з нею як з другом – не з висоти свого зросту і положення, а на рівних. Це – найкращий стиль спілкування, і він дасть найбільші результати. Адже найголовніше, чого чекають від нас наші діти, – це спілкування. Щирого, теплого та дружнього.

Режим дня учня початкових класів

Режим дня учня початкових класів

 Дитина пішла у перший клас. Це радісна і водночас хвилююча подія, але, разом з тим, і додаткові труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності: місце гри поступово займає навчання. Нові обов’язки вимагають від дитини зібраності, затрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра, раціонально організувати його побут.

На необхідність дотримання режиму дня вказують психологи, лікарі, підкреслюючи, що це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня. 

 Розглянемо робочий день першокласника.

Підйом. Ранок у багатьох сім’ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрикують на дитину, підганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам’ятати одну очевидну істину: вчасно встати — вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів у дотриманні цього режимного моменту не відчуватиметься. Привчайте малюка вставати зразу (затяжний підйом породжує млявість), вітатися з матір’ю, батьком та всіма рідними.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, легень, сприяє гарній поставі. Перед її проведенням бажано добре провітрити приміщення, можна увімкнути музику. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.

Після гімнастики і ранкового туалету — сніданок. Дитині по¬трібен повноцінний сніданок, оскільки попереду — напружена розумова праця. Нехай вона з’їсть і гарячу страву, і чай, і фрукти. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалі не вживають. Прислухайтесь до цього. Такі переваги не завжди є виявом дитячих вередувань. Іноді це потреба організму, з якою не рахуватися не можна. Попросіть дитину допомогти прибрати зі столу, помити посуд.

Дорога до школи. З дому слід виходити завчасно, йти енергійно. Ви повинні показати дитині найбезпечніший шлях до школи, час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.

Ранок закінчився. Діти пішли до школи. Почався робочий день, Яким він буде, значною мірою залежить від того, як минув ранок. Пам’ятайте: усе, що дитина може, вона повинна виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостійності.

Враховуючи той факт, що на базі класу шестиліток функціонує клас-група, тобто з учнями працюють два вчителі (один веде уроки, а другий — групу продовженого дня), характеристика наступних режимних моментів (обід, післяобідній відпочинок, заняття за інтересами) стосується лише батьків, діти яких не відвідують групу продовженого дня.

Обід. Бажано, щоб він складався із трьох страв. Вживання лише другої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. Порадьтеся, як краще накрити стіл, адже гарно сервірований стіл поліпшує апетит. Сідаючи обідати, дитина має перевдягнутися, помити руки, а після обіду — помити посуд, навести порядок на кухні.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок (прогулянка, рухливі ігри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин на день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як свідчить практика, так відпочиває лише третина учнів. Причини різні: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашні завдання, займається в гуртку чи секції. Тому такі діти швидше втомлюються, гірше працюють, частіше хворіють.

Для першокласників і дітей з ослабленим здоров’ям важливий і пасивний відпочинок – денний сон протягом години.

Підвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булочкою, з’їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід приступати до виконання домашніх завдань. Нагадаємо, що учням першого-другого класів не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або прикріплюють полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см (для дітей зростом 120-150 см).

Якщо в сім’ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.

Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі та спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори в цілому мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. У робочому куточку школяра мають знайти місце і квітка, вирощена дитиною, і малюнок чи аплікація, зроблені власноручно, і розклад уроків. Радимо час від часу оновлювати інтер’єр куточка.

Одне із найважливіших питань в обладнанні робочого місця школяра — забезпечення правильної пози при сидінні. Учень має глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спинку. Голова — у вертикальному положенні або трохи нахилена вперед (під кутом не більше 15°). Тулуб теж нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити 30— 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Забезпечити правильну позу при читанні та письмі допомагають такі вправи: «Володю, нахились праворуч, тепер ліворуч. Сядь прямо. Ось при такому положенні тулуба треба писати», «Нахились, Марійко, вперед. Постав правий лікоть на парту. Тильною стороною долоні визнач відстань від підборіддя до зошита».

Важливо виробити у першокласника звичку правильно тримати ручку. Ручку слід тримати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім, на відстані 1 — 1,5 см від кульки. Вона має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного, кінець спрямований на праве плече. Якщо підняти вказівний палець, то ручка тримається великим і середнім.

Безпосередньо перед письмом варто, на перших порах, простежити, чи правильно лежить зошит. Нижній лівий кут повинен лежати навпроти середини грудної клітки дитини. Права рука перпендикулярна до верхнього краю зошита, а відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка.

.

Настає вечір. Удома збирається вся сім’я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтеся, як минули уроки в школі, що нового вона дізналася, розпитайте про життя класу. Усе це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморозумінню.

Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа повинні складати основну частину вечірніх страв.

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд: допомагати батькам, гратися, слухати радіо тощо. Про¬стежте, щоб діти не гралися в рухливі Ігри, не слухали розповіді про страшні події.

Перед сном дитина має скласти в ранець усе, що необхідно до занять, провітрити кімнату, умитися, почистити зуби, якщо є можливість — прийняти душ (але обов’язково помити ноги), постелити постіль, побажати усім доброї ночі.

Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пізніше 21.00. На жаль, чимало дітей порушує цей режим. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров’я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лигати спати і вставати завжди в один і той же час; практикувати перед сном 20—30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі; спати, у міру можливості, при відчиненій кватирці і, звичайно, на окремому ліжку.

Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Виникає питання: чи можливі відхилення від режиму? Звичайно, так. Адже ми підкреслили, що режим — поняття умовне. Кожна дитина — це насамперед людина з притаманними їй індивідуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумні відхилення від режиму, звичайно, допустимі, але батьки мають завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учнями основних режимних моментів: глибокий і міцний сон, повноцінне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі, забезпечення загального розвитку дитини тощо.

Орієнтовний режим дня для учнів початкових класів

7.00 – 7.30 пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка

7.30- 7.50 – сніданок

7.50 – 8.15 – дорога до школи

8.15 – 12.30 заняття в школі

12.30 – 13.00 – повернення зі школи

13.00 – 13.30 – обід

13.30 – 14.30 – післяобідній відпочинок

14.30 – 16.00 – перебування на повітрі

16.00 — 17.30 – виконання домашніх завдань (через кожні 30—35 хвилин — перерви на 5—10 хвилин). Під час першої перерви — підвечірок

17.30 – 19.00 – перебування на повітрі, заняття у спортивних гуртках

19. 00— 20.30 – вечеря, заняття улюбленими справами

20.30 — 21.00 – підготовка до сну

21.00 – 7.00 – сон

7 правил по збору портфеля

7 правил по збору портфеля

Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.

Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля. 

Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі. 

Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно. 

Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет. 

Правило 5: окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його. 

Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома. 

Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефони-автомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти. 

Що таке здоров`я?

Що таке здоров'я? 

Перше про що хотілося б поговорити в моєму блозі про це соме поняття, що ж таке Здоров'я.
І так Здоров'я - це здатність організму чинити опір факторам навколишнього середовища відповідно до віку і статі.



Вести здоровий спосіб життя – це значить жити за правилами збереження і зміцнення здоров'я та слідувати їм не від випадку до випадку, а постійно! 

Здоров'я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати основні життєві завдання, долати труднощі, а якщо доведеться, то й значні перевантаження. Добре здоров'я, розумно зберігається і зміцнюється самою людиною, забезпечує їй довге й активне життя.




Принципи Здорового Способу Життя:


- виховання з раннього дитинства здорових звичок і навичок
- навколишнє середовище: безпечна і сприятлива для проживання, знання про вплив навколишніх предметів на здоров'я
- відмова від шкідливих звичок
- харчування: помірне, відповідне фізіологічним особливостям конкретної людини, інформованість про якість вживаних продуктів
- рух: фізично активне життя
- гігієна організму: дотримання правил особистої та громадської гігієни
- загартовування 

Я бажаю всім зробити правильний вибір! І пам'ятайте "Здорова людина — самий дорогоцінний витвір природи".

І нехай усі будуть ЗДОРОВІ!!!

Правильне і неправильне харчування

Правильне і неправильне харчування!

Стабільна робота всього організму, повноцінне засвоєння всіх корисних речовин і елементів, швидке і правильне протікання процесів обміну в системі травлення – запорука і гарантія міцного здоров'я і високого імунітету.
Правильне харчування – певні й постійні години прийому їжі. При цьому їжа розподіляється протягом доби по набору хімічних елементів, що містяться в їжі. Крім того, обов'язково враховується набір страв і їх кількість. Зрілим і фізично здоровим людям фахівці з правильного харчування рекомендують їсти протягом доби три або чотири рази.
Неправильне харчування – це не тільки шкідлива їжа і переїдання, і все це може істотно нашкодити організму. Тому варто хоча б зрідка замислюватися над тим, що ми їмо, як ми їмо, а головне – навіщо? Той хто хоче довго жити, добре себе почувати, мати гарний настрій і добре виглядати не може харчуватися неправильно. Турбота про себе і про близьких людей змушує нас замислюватися про правильність наших дій у тій або іншій сфері, нехай же Ваші вчинки будуть правильними, а Ви будете здоровими!

Шкідливі продукти:

•- Цукерки, пастила
•- Чіпси, як кукурудзяні, так і картопляні
•- Солодкі газовані напої
•- Шоколадні батончики
•- Майонез
•- Кетчуп, різні соуси і заправки
•- Локшина швидкого приготування
•- Сіль
•- Фаст фуд

Нераціональне харчування є причиною більш 80 різних захворювань. Кожен третій українець (і дорослий, і дитина) страждає від різних захворювань, обумовлених порушеннями харчування, а серед померлих, значна частина стає жертвою злоякісних пухлин і серцево-судинних захворювань, розвиток яких, теж у значній мірі викликається неправильним харчуванням.

Отже, неправильне харчування стає все більш поширеною і серйозною проблемою, хоча більшість і не відчуває поки наслідків своїх помилок. Тим більше, що деякі хвороби на ранній стадії просто не виявляються сучасними засобами діагностики.

Ось до чого призводить не правильне харчування!!!

Ось кілька правил правильного харчування.
Запам'ятай їх, це Важливо!!! 

- Приймайте їжу за розкладом і не порушуйте його: правильний і систематичний прийом їжі сприяє профілактиці роботи шлунково-кишкового тракту. Харчуйтеся помірно і межах розумного, переїдання призводить до накопичення жирової маси і викликає безліч різноманітних хвороб, знижує активну роботу імунної системи.
- Відкоригувавши свій раціон, ми зможемо зменшити прояв хронічних хвороб, якими вболіваємо довгі роки. Так, наприклад, знизивши кількість перцю у ваших улюблених стравах, ви з легкістю забудете про печії і гастрит.

- Головне – не переїдайте.
Ø - Їжте в один і той же час просту, свіжоприготовану їжу, яка легко засвоюється і відповідає потребам організму.
Ø - Ретельно пережовувати їжу, не поспішайте ковтати.
Ø - Мийте фрукти та овочі перед їжею.


Так виглядають люди які правильно харчуються!!!

Вони думають, про своє майбутнє і про те, кмі вони хочуть бачити себе і яке у них здоров'я!

Вибір за тобою!!!